Будівельні розчини

Основа будь-якого будівельного розчину — в’яжуча речовина. Розрізняють прості і складні розчини. Склад розчину (частин за обсягом) істотно впливає на його міцність (марку) після тверднення протягом 28 діб. Марка ж розчину (4, 10, 25, 50, 75, 100, 150, 200) залежить від марки цементу — чим вона вища, тим вища і марка розчину.
Розчини позначають цифрами, де на першому місці стоїть 1, тобто одна частина основної в’яжучої речовини, потім — цифра, що вказує вміст піску (у простих розчинах), а у складних — вміст другої в’яжучої речовини. Третя цифра вказує на вміст піску. Наприклад, вапняний розчин 1 : 3 складається з відра вапняного тіста та трьох відер піску, замішаних водою до потрібної густоти. Цементно-вапняний розчин марки 50 — 1 : 0,4 :5 містить відро цементу марки 300, 0,4 відра вапняного тіста та 5 відер піску. Найбільш поширені розчини для кладки наведено в таблиці 28. Чисто вапняні розчини для кладки стін готують у співвідношенні 1: 2 або 1: 3, тобто на відро вапняного тіста беруть два-три відра піску.

З таблиці видно, що чим вища марка цементу та розчину, тим менша кількість домішок в останньому. Чим нижча марка розчину, тим більше в ньому домішок. Якість розчину значною мірою залежить від рівномірності змішування його складових. Найкраще застосовувати механічну розчино-мішалку. Для індивідуальних забудовників випускають

Для цього у ящик викладають вапняне тісто, заливають його водою (приблизно половину її кількості) і добре перемішують до утворення рівномірної смета-ноподібної маси. Окремо на «бойку» зміщують цемент з піском перелопачуванням (рис. ). Вже готову суміш досипають з перемішуванням у розведене вапно, доливаючи воду до потрібної крутості.
Готуючи глиняний розчин з вапном або цементом, спочатку в ящик засипають глину, заливають водою, перемішують і дають постояти добу. За цей час глина розбухне, вбираючи воду. Потім в разі потреби до неї доливають ще води і перемішують до сметано-подібного стану, додаючи суху суміш цементу з піском або один пісок.
Розчини з цементом використовують зразу ж після приготування, тому що вони швидко -тверднуть. У цьому їх незручність, бо доводиться готувати весь час свіжий. Розчини на  вапні (без цементу) можна зберігати кілька днів, закривши їх від висихання поліетиленовою плівкою. Іноді вапняний розчин виготовляють заздалегідь, а перед використанням до нього додають цемент.
Для штукатурних робіт застосовують чотири види розчинів: цементні, цементно-вапняні, вапняні і вапняно-гіпсові (табл. 29). Цементні розчини (№ 1) застосовують лише для вологих приміщень, а вапняно-гіпсові (№ 3) — всередині сухих приміщень. В інших випадках використовують цементно-вапняні та вапняні розчини (№ 2), які найбільш універсальні. Розчин для набризку роблять рідшим, ніж основний. Кольорову штукатурку можна одержати, якщо до розчину № 2 додати: перекис марганцю — сірий колір; розмелену цеглу та сурик — теракотовий; пігмент зелений та окис хрому — зелений; вохру та мумію — жовтий; уль-трамарин (синька) — голубий; вохру золотисту — кремовий колір.
Природних пігментів додають 10—12 % від сухої маси цементу, а ультрамарину — 5—6 %. Істотно впливає на колір штукатурки колір піску та цементу. Якщо вони білі, то мінеральною фарбою легко надати штукатурці будь-якого кольору. При використанні для штукатурки будівельних розчинів час їх тужавлення можна прискорити або уповільнити, додаючи до них певні речовини. Прискорює тверднення домішка до 2 % поташу або кальцієвої селітри. Можна для прискорення тверднення додавати кухонну сіль (близько 1 %), але при цьому слід враховувати, що згодом на поверхні може виступити сіль.
Уповільнює тужавлення штукатурки на гіпсі домішка вапняного тіста, галуну чи бури. Для кладки печей та грубок використовують глиняно-піщані розчини або розчини з застосуванням шамотного порошку. Глину замочують в ящику або бочці, дають їй розмокнути протягом 12 год і ретельно перемішують до сметано-подібного стану. Масу проціджують через сітку з отворами 1,5—2 мм і додають до неї просіяний пісок. Кількість піску залежить від жирності глини. Чим вона жирніша (масніша), тим більше потрібно додати піску. Рекомендується у глиняний розчин додавати пісок доти, поки при пробі рукою між пальцями слизька плівка не буде відчуватись, а лише жорсткість піщинок.
Крутість розчину визначають за легкістю сповзання його з лопати.
При відсутності ящика або бочки глину замішують на бойку розміром не менш як 1,2х1,5 м. Спочатку насипають пісок, по краях з дерев’яних брусків викладають ніби корито. В нього накидають глину, яку замочують водою. Через 12 годин глину перелопачують, розбиваючи грудочки. Перелопачують кілька разів, додаючи воду та пісок до утворення однорідного розчину складу 1: 2 або 1 :3. Досвідчені пічники часто додають на відро глиняно-піщаного розчину жменю кухонної солі. Такий розчин після висихання стає, як камінь. При кладці грубок з кахлів всередину кожної кахлини деякі майстри-пічник и на глиняному розчині вмазують крупну гальку. Така грубка утримує тепло краще, ніж та, в якій середина кахлів заповнена лише глиняним розчином.
Слід нагадати, що для кладки печей можна придбати готові суміші вогнетривких порошків з вогнетривкою глиною — мертелі Суміш треба лише розвести водою до потрібної крутості Мертелі повинні відповідати цеглі, з якої викладають топку печі Якщо її кладуть із шамотної глини, то і мертель мусить бути шамотний і т. д.